Казка для тих, хто не хоче прибирати іграшки
Жила-була
на світі маленька дівчинка Іринка. Всі її дуже любили: мама, тато, бабусі,
дідусі, тітка і її двоюрідні братики. А Іринка, як і всі маленькі діти,
найбільше любила гратися іграшками. Їх у неї було дуже багато: м’ячики, ляльки,
коляски, посуд, кубики, м’які білочки і зайчики, собачки і ведмедики, кішечки і
конячки. А ще багато книжок, альбом для малювання, конструктор, пазли і навіть
машинки. Іринка готова була гратися хоч цілий день.
Спочатку
ляльки збиралися всі разом, їли полуничне варення і пили какао. Потім вони в
ошатних сукнях відправлялися в кареті на бал. Потім з кубиків виростало
чудо-місто зі всілякими атракціонами, гойдалками, каруселями, і ляльки із
задоволенням відправлялися в цей парк розваг. В іншому кутку кімнати з’являвся
величезний зоопарк, де жили всі іграшкові звірі. І якщо раптом хтось
занедужував, з конструктора тут же будувалася чарівна лікарня, в якій працювали
тільки добрі лікарі, лікували лише цукерками, і нікому ніколи не було боляче.
Потім
на дитячому столику збиралися химерні пазли. І, нарешті, приходила черга
олівцям, фломастерам або фарбам. На білосніжному аркуші паперу розквітала
чарівна квітка, малювалося чудове місто або як за помахом чарівної палички
з’являвся інший чудо-малюнок, який потім прикрашав стіни дитячої кімнати.
Гра
для Іринки була всім, в цьому світі вона жила. Ось тільки прибирати іграшки на
місце вона зовсім не бажала. Через це вона часто сварилася з мамою і татом, але
вони її сильно любили і не хотіли карати.
І
якось увечері, коли прийшла пора наводити порядок, мама зробила таємничий
вигляд і сказала: «Іринка, я хочу повідати тобі таємницю – на світі живе Фея
Неслухняності. Вона з’являється тільки вночі, коли всі маленькі дівчатка вже
сплять і бачать сни. Вона залітає через вікно в їх кімнати і дивиться, який там
у них порядок. Якщо все чисто, вона відлітає до інших дітей, але якщо раптом
бачить неприбрані іграшки, то зачаровує їх. Іграшки стають такими маленькими,
що можуть пролізти крізь віконну раму, і Фея забирає будь-які три в свою Країну
Неслухняності! У цій країні іграшки дуже сумують за своєю господинею і
просяться додому. Але Фея-чарівниця нікуди їх не відпускає!» Іринка дуже уважно
слухала, але не повірила мамі і пішла спати, так і не прибравши у своїй кімнаті.
На
наступний ранок, вмившись і поснідавши, Іринка пішла до своїх вірних друзів –
іграшок. Як зазвичай ляльки-модниці зібралися для веселої бесіди. Ось тільки
лялька Агнет все ніяк не хотіла знаходитись. Іринка її пошукала в коробці з
іграшками, на своїй поличці для книг, під столом, під ліжком. Вона заглянула
навіть у ванну і на кухню, але улюбленої Агнет ніде не було! Іринка побігла до
мами запитати, чи не бачила вона ляльку, але мама лише розвела руками.
Пошуки
ляльки набридли дівчинці, і вона стала гратися з іншими іграшками. Пупси пішли
в дитячий садок, машинки влаштували змагання, з конструктора виріс чудо-ліс,
кошеня з цуценям забралися на гірку з кубиків, а плюшевий ведмедик вирішив піти
в гості до пухнастого зайця. Мишко вже дійшов до стільчика, де вчора залишився
сидіти пухнастий заєць, але там було порожньо. Мишко удвох з Іринкою заглянули
під стілець, подивилися на ліжку, але ніде його не знайшли. Знову пропажа! Куди
міг подітися її заєць, якщо вона його залишала на стільці? Або на ліжку? А
може, він і зовсім залишився валятися на підлозі?
У
задумі Іринка сіла за свій столик і тут її погляд випадково впав на альбом для
малювання. Щоб відволіктися від сумних думок, вона вирішила помалювати –
дістала чистий листочок, намалювала жовтим фломастером сонечко. Хмарки на небі
повинні були бути синіми, ось тільки цей фломастер писав погано – все тому, що
Іринка забувала надягати на нього ковпачок. Але ж були ще олівці! Небо можна
намалювати і ними. Дівчинка почала їх шукати. Подивилася скрізь – немає олівців
і все. Тут вже зовсім перехотілося їй і гратися, і малювати.
Іринка
була хоч і маленька, але до трьох порахувати могла. Пропало рівно три речі –
саме стільки, скільки могла забрати фея в свою Країну Неслухняності! Зі
сльозами прибігла вона до мами, адже дуже шкода було їй свої іграшки.
Чтайте
також: Новорічний ранок у дитячому
садку: поради батькам, як підготувати малюка.
Як
же вони там без неї?! І тоді мама відкрила ще одну таємницю: «Фея хоч і могутня
чаклунка, але всі її чари розсіються тоді, коли всі іграшки будуть ночувати на
своїх місцях і в кімнаті буде порядок».
І
в той самий вечір Іринка сама без допомоги мами навела порядок у своїй кімнаті.
Кубики і конструктор були акуратно прибрані усвої коробки, ляльки спали в
ліжечках, книжки рівно розставлені на полиці, навіть м’ячики і всі звірі були
розкладені по місцях. А вночі дівчинці приснився сон. У ньому вона бачила свої
вкрадені феєю іграшки. Вони жили тепер в Країні Неслухняності, плакали без неї
і просилися назад додому. Сама Іринка перетворилася на добру чарівницю, яка
знайшла фею і пообіцяла їй, що вона зробить все, щоб повернути свої речі назад.
Тепер
дівчинка вирішила завжди наводити порядок у своїй кімнаті і навіть допомагати
мамі і татові, бути слухняною і хорошою донькою. На ранок, як тільки
прокинулася, Іринка побігла до вікна, подивитися, чи повернулися через віконну
раму зниклі іграшки. І як же вона зраділа, коли побачила там ляльку Агнет,
пухнастого зайця і коробку з олівцями. Вона обняла їх усіх разом і побігла
розповідати мамі, як вона, маленька дівчинка, змогла перемогти злу Фею
Неслухняності і повернути назад своїх друзів. З тих пір Іринка ніколи не лягає
спати, не прибравши у своїй кімнаті, і мама їй зовсім не допомагає, ну може
тільки трішки.
«ЗУБАСТИК» – КАЗКА ДЛЯ ТИХ, ХТО НЕ ХОЧЕ ЧИСТИТИ ЗУБКИ
В одній чарівній країні жили-були зубки. Так-так, звичайнісінькі зубки. Серед них був один маленький зубчик на ім’я Зубастик. Зубастик дуже любив хрумкати горішки, гризти яблучка і цукерочки.
У
цій чарівній країні у всіх зубів були свої будиночки, де вони їли, спали і
чистилися. Наш зубчик дуже любив поспати і поїсти, а ось чиститися щіткою йому
зовсім не подобалося чомусь … ліниво йому було.
«Задоволення
від цієї справи ніякого, користі теж не бачу, — розмірковував так Зубастик, —
тільки час даремно витрачаю, краще б пожувати в цей час цукерку…»
І
одного разу вирішив зубчик зовсім перестати чиститися.
Цілими
днями безперервно Зубастик хрумкав горішки і їв різну смакоту. Весело йому
жилося і не доводилося двічі на день витрачати час на чистку.
Одного
разу Зубастик пішов у гості на день народження до друга. Коли він прийшов
додому до нього, то чомусь ніхто не хотів з ним розмовляти і гратися.
«Що
це з ними? Раніше ж їм подобалося зі мною гратися», — засмутився Зубастик.
Там
був величезний смачний торт з шоколадом і горіхами. Зубастику теж дістався
шматочок торта, але на загальний подив, як тільки Зубастик спробував тортик, то
відразу закричав, наче від болю, заплакав і втік.
«Що
це з Зубастиком? Раніше ж йому подобалося їсти солодощі», — здивувалися всі.
А
у Зубастика так розболілося все-все від цього шоколадно-горіхового торта. Ой,
як було боляче, навіть плакати і ворушитися було жахливо боляче.
«Напевно,
я вмираю», -вирішив Зубастик і побіг швидше в лікарню.
У
лікарні його зустрів добрий лікар Чистозуб, оглянув він Зубастика, похитав
головою і сказав: «Так, це дуже важкий випадок, я нічим не можу тут допомогти».
«Невже
це все? Невже я більше ніколи не зможу хрумкати?!» – злякався зубчик і
гірко-гірко заплакав.
Лікар
Чистозуб спокійно відповів: «Будеш ти хрумкати ще чи ні, залежить тільки від
тебе. Кожен сам повинен стежити за своїм здоров’ям. Ти, дорогий Зубастик, коли
востаннє чистився, наприклад?»
Зубастик
задумався … і не зміг пригадати, коли це було востаннє: «Давним-давно,
напевно».
«Ммммм,
і ти ще дивуєшся, що тобі так боляче їсти? – Здивувався лікар, – ти що не знаєш
для чого зуби чистяться?»
«Ні…»
– невпевнено простогнав Зубастик.
«Зуби
чистяться для того, щоб на них не накопичувалися бруд і залишки їжі. Адже все
це залишається на зубках, і якщо не чистити зубки спеціальною щіткою, то весь
цей бруд починає руйнувати зубки, саме тому у тебе все так болить, Зубастик, –
відповів доктор Чістозуб. – Вирішуй сам: якщо ти хочеш одужати, то чисться
вранці і ввечері, і не шкодуй на цей час!»
Зубастик
кивнув і бігом побіг додому, знайшов там свою зубну щітку і довго-довго
відтирав з себе весь бруд. Потім зубчик подивився на себе в дзеркало і побачив,
що він весь покритий маленькими дірочками, які під брудом було не видно.
«Що ж я з собою зробив…» – гірко зітхнув
Зубастик.
З
тих пір пройшло багато часу. Зубастик ретельно кожен день чистився вранці та
ввечері, він знову став білим і міцним, він знову зміг їсти горішки та
солодощі. Тільки от маленькі дірочки так і залишилися, як нагадування про його
ледачий вчинок.